Про традиції садового волонтерства та роль добровільних помічників у розвитку міських зелених просторів у нашій традиційній рубриці «Лікбез» розповідає засновниця бюро Beloded Landscaping, дійсний член Society of Garden Designers (SGD) і член правління Гільдії ландшафтних архітекторів України (GLAU) Людмила Білодід.
Людмила Білодід, ландшафтний дизайнер, директор і засновниця бюро Beloded Landscaping
В один із весняних днів жителі престижних комплексів у середньому та нижньому Манхеттені одягають пошарпані джинси й футболки та вирушають у популярний парк Хай-Лайн — але не на ранкову прогулянку. Там банкіри, брокери, журналісти, театральні критики, галеристи, ресторатори озброюються секаторами й граблями та приступають до роботи. Засновник садівництва нової хвилі Піт Удольф — противник осінньої обрізки.
Злаки та багаторічні квіти йдуть у зиму із сухими стеблами й суцвіттями, а ось навесні необхідно швидко позбутися сухостою, щоб дати дорогу молодим пагонам. Оскільки протяжність паркової стрічки становить майже 2,5 км, то це не таке вже й просте завдання. І тут на допомогу персоналу парку приходить армія добровільних помічників. Керівник парку призначає дату Spring Cutback — і цей грандіозний садівничий захід із кожним роком залучає все більше учасників. Про нього охоче пишуть газети та журнали, а у випусках вечірніх новин виходять сюжети, герої яких — садові волонтери.
Волонтери допомагають у весняному обрізанні злаків у парку Хай-Лайн, Нью-Йорк, США. Фото: Liz Ligon
Із кожним роком Spring Cutback у парку Хай-Лайн приваблює все більше волонтерів
Парк Хай-Лайн, Нью-Йорк, США. Фото: Liz Ligon
Як за кам’яною стіною
У Великій Британії, США, Канаді, Новій Зеландії та Австралії щорічно проводиться Національний тиждень волонтерства. Зазвичай він випадає на весну або початок літа, коли садові роботи в самому розпалі, і штатні співробітники парків гостро потребують додаткових робочих рук, здатних виконувати прості, але трудомісткі операції. За традицією, після кількох днів роботи волонтерські команди проводять галасливі вечірки.
Цього року через пандемію від вечірок довелося відмовитися. Та й весняні сезонні роботи в парках проводилися силами штатників. Але вже влітку з послабленням карантину парки знову почали формувати волонтерські команди. Посадка, обрізування, розпушування ґрунту, прополювання, збирання та каталогізація насіння — всі ці завдання можуть виконувати люди без будь-якої підготовки чи освіти, звичайно, під керівництвом досвідченого садівника.
Сад Wisley — один із шести садів Королівського садівничого товариства RHS і одночасно науковий центр. Фото: wikimedia.org / Tango Mike Bravo
Добровольці можуть працювати гідами й аніматорами. Допомагати маломобільним відвідувачам. Працювати з кореспонденцією, роздавати листівки та продавати квитки. А в саду Королівського товариства садівників Великобританії (RHS) Garden Wisley волонтери допомагають ученим у проведенні експериментів і досліджень. Та й серед самих волонтерів можна зустріти вчених чи садівників на пенсії, які раді повернутися до звичного заняття.
Волонтери не тільки надають практичну допомогу в парках RHS, а й лобіюють їхні інтереси
Проєкт із трансформації садів Caldwell Gardens у південному Лондоні реалізовувався силами волонтерів — місцевих жителів. Джерело фото: urbangrowth.london
Але це не все. Саме зараз волонтери допомагають RHS урятувати більшу частину саду Wisley в Сурреї від вирубування, протестуючи проти стратегічних планів уряду та компанії Highways England з прокладання автомагістралі просто по природоохоронній зоні.
Під загрозою вирубування опинилися десятки вікових секвой і кілька особливо цінних дерев, які входять до списку спадщини Grade II*, що охороняється. У разі, коли зеленим насадженням загрожують недобросовісні забудовники чи недобропорядні політики, волонтери є потужною силою, здатною захистити. І це природно, оскільки сама культура волонтерства тісно пов’язана із громадянським активізмом.
For everyone, for ever
Один із підвалин паркової справи у Великій Британії — Національний фонд (National Trust). Найбільша благодійна організація в Європі, діяльність якої присвячена охороні природи й турботі про збереження історичних будівель і ландшафтів, у 2020 р. відзначає 125 років від дня заснування.
Якщо ви зайдете на сайт Національного фонду, то перше, що побачите, — слова подяки на адресу волонтерів і меценатів: «Без вашої допомоги ми не змогли б подбати про кілометри узбережжя, ліси, сільську місцевість і сотні історичних будівель, садів і цінних колекцій, які ми захищаємо». Вшановуючи своїх добровільних помічників, Національний фонд випустив книгу «125 портретів» з історіями людей, які жертвують свій час і гроші на громадські цілі.
Повна колекція зі 125 портретів співробітників, волонтерів і меценатів National Trust фотографа Джона Мілара (John Millar) доступна в книзі «Портрет Національного фонду: 125 історій за 125 років», яку можна замовити на офіційному сайті NT nationaltrust.org.uk
Повна колекція зі 125 портретів співробітників, волонтерів і меценатів National Trust фотографа Джона Мілара (John Millar) доступна в книзі «Портрет Національного фонду: 125 історій за 125 років», яку можна замовити на офіційному сайті NT nationaltrust.org.uk
Розповідаючи про витоки волонтерського руху у Великій Британії, я дозволю собі невеликий історичний екскурс. Національний фонд заснували в 1895 р. три видатні особи. Сьогодні ми б назвали їх урбаністами та міськими активістами. Соціальна реформаторка Олівія Хілл займалася питаннями покращення життя англійських пролетарів і більшу частину часу проводила в міських масивах, де мешкали представники робітничого класу. Наприкінці ХІХ ст. робочі околиці Лондона та інших англійських міст були досить похмурими.
На думку Олівії, всі люди потребують вільного доступу до природи, а якщо так, то забудовники повинні відмовитися від прагнення використати кожен квадратний метр для отримання вигоди та залишати недоторкані куточки природи чи створювати біля кожного багатоквартирного будинку сад для відпочинку мешканців. Олівія Хілл узяла активну участь у протестах проти суцільної забудови. Вона познайомилася з юристом Робертом Хантером, який паралельно виборював відкриття доступу широкої публіки в Lincoln’s Inn Fields — великий сквер у центрі Лондона.
У підсумку Хантер домігся відкриття скверу — але для цього було потрібне окреме рішення англійського парламенту. Разом з Олівією Роберт Хантер відстояв кілька міських територій, зокрема Vauxhall Park у Південному Лондоні. Третій їхній однодумець — капелан англіканської церкви Кенон Хардвік Ронслі на прізвисько «Захисник Озер» — був шанувальником радикальних ідей і філософії Джона Рескіна. Він організовував мітинги та бунти робітників на захист їхніх прав і навколишнього ландшафту.
Повна колекція зі 125 портретів співробітників, волонтерів і меценатів National Trust фотографа Джона Мілара (John Millar) доступна в книзі «Портрет Національного фонду: 125 історій за 125 років», яку можна замовити на офіційному сайті NT nationaltrust.org.uk
Якоїсь миті активісти зрозуміли, що не в змозі бути в десятках місць одночасно, а досягнуті успіхи в боротьбі із забудовниками та промисловими магнатами треба якось закріпити. Вони заснували організацію, яка спочатку називалася National Trust for Places of Historic Interest or Natural Beauty, що можна перекласти як Національний фонд місць історичної значущості та природної краси.
Хілл, Хантер і Ронслі вклали в забезпечення фонду свої особисті капітали та зайнялися збором пожертвувань. Ці кошти спрямовувалися на викуп мальовничих луків, лісів і водойм, історичних маєтків і покинутих приватних садів. Своїх знайомих вони агітували передати під охорону фонду дорогі серцю землеволодіння. Завдяки неабияким знанням у юриспруденції Хантер закріпив законодавчо за Національним фондом право «володіти власністю невід’ємно від імені нації». Сьогодні Національний фонд володіє 250-ма тис. га сільськогосподарських угідь, 780-ма милями берегової лінії та 500-ми історичними об’єктами, садами та заповідниками.
Один із великих волонтерських центрів знаходиться в лондонському Beckenham Place Park. Джерело фото: lewishamlocal.com
Традиції Національного фонду виросли з громадянського активізму
Такий знак означає, що об’єкт належить і знаходиться під охороною National Trust. Фото: wikimedia.org / Simon Burchell
Як бачимо, традиції Національного фонду виросли з громадянського активізму. Тому участь громад і волонтерів у збереженні унікальних природних куточків і догляді за міськими садами є пріоритетом для всіх керівників і менеджерів організації.
Волонтерство як творчість
Волонтерство завжди мало попит у культурно-просвітницькій сфері. Музеї часто використовують добровільних помічників як хостес і гідів, а зараз усе частіше волонтерів залучають до реалізації великих урбаністичних або ландшафтно-садових проєктів. У якості прикладу у мене зовсім свіжа історія.
Hospitalfield Arts and Ideas Centre — це замок у шотландському Арброті, оточений луками й садами. Hospitalfield був заснований у XIII ст. бенедиктинцями як абатстство та лікарня для хворих на проказу й чуму. Пізніше замок перейшов у приватне володіння. У ХІХ ст. його власник, архітектор Патрік Аллан-Фрейзер, перетворив аскетичний середньовічний замок на розкішний будинок із вежею та картинною галереєю. Архітектурні критики прозвали замок Фрейзерів «Будинком п’яти фронтонів». Ось уже понад століття Hospitalfield є художньою школою та резиденцією для шотландських живописців. Більше того, Hospitalfield — перший художній коледж у Великій Британії.
Волонтерів залучають до реалізації великих ландшафтно-садових проєктів
Декілька років тому керівництво артцентру доручило Caruso St John Architects і Nigel Dunnett Studio розробити проєкт реновації вікторіанського саду навколо замку, обнесеного кам’яною стіною. Старовинні оранжереї відновлять і використовуватимуть як багатофункціональні майданчики. Садовий дизайн має бути, з одного боку, ультрасучасним, а з іншого — нагадувати про 800-річну історію абатства.
Що ж, для Найджела Даннета (професора дизайну, озеленення та міського садівництва Шефілдського університету, автора The Diamond Garden у Букінгемському палаці, створеному до 60-річного ювілею королеви Єлизавети) немає нічого неможливого! Тим більше, до його послуг руки і творчий потенціал волонтерів, зокрема з-поміж художників, резидентів артцентру.
Hospitalfield Arts and Ideas Centre — художня школа і творчий центр у Шотландії. Фото: wikimedia.org / Ray Oaks
Друзі та шанувальники Найджела Даннета, як і будь-хто з вас, можуть стежити за просуванням проєкту Hospitalfield Gardens за повідомленнями на його сторінці у Фейсбуці. Буквально днями він написав, що результатом тижневої роботи спільно з Wonderful Group of Volunteers було закладення центральної осі саду, що веде до замку, — з ірландських тисів в обрамленні масиву з лугових квітів і злаків.
До речі, Найджел Даннет нагадує нам, що популярні сьогодні міські луки — це не що інше, як сучасна версія середньовічного flowery mead — квітучої луки. Цей мальовничий газон із медоносів знайомий усім, хто вивчав мистецтво та звертав увагу на старовинні гобелени з єдинорогами, що пасуться серед flowery mead. Так що між сучасним і середньовічним садом є безліч паралелей, у проявленні яких і полягає завдання садового дизайнера.
Для художників у Великій Британії робота в саду настільки ж природна, як і творчість
Незважаючи на те, що проєкт відродження Hospitalfield Gardens «коштує» близько мільярда фунтів стерлінгів (більша частина суми вже зібрана), керівництво центру розраховує, що основна частина робіт із догляду за новими садами ляже на плечі добровільних помічників. Зрештою, для багатьох англійських художників робота в саду була такою ж природною справою, як і творчість.
Також багато молодих дизайнерів і садівників вважають за честь допомогти в реалізації проєкту в такому історичному місці та працювати під керівництвом такого метра, як Найджел Даннет. Серед керівників Hospitalfield Arts and Ideas Centre є менеджер програми взаємодії та волонтерства, який займається прийомом заявок від охочих.
Художники, резиденти центру Hospitalfield, надихаються красою саду та парку. Джерело фото: Hospitalfield Arts and Ideas Centre
Хоча йдеться про безкоштовну й часто важку фізичну роботу, менеджер центру не має проблем із кадрами. Швидше доводиться навіть проводити конкурс. «Невже цьому знаменитому центру мистецтв не вистачає коштів, щоб найняти достатньо штатних садівників?» — спитає хтось. Гадаю, тут не стоїть питання дефіциту коштів. Просто сама культура добровільної участі у громадських проєктах у Великій Британії налічує навіть не десятки, а сотні років.
Волонтери як провайдери сталого розвитку
Часто садове волонтерство — це невід’ємний складник соціально-освітніх програм. Міські ферми є частиною глобальної програми реновації та розвитку Детройта, вони допомагають місту та мешканцям подолати наслідки депресії кінця XX — початку XXI ст. Враховуючи факт муніципального банкрутства, мешканці не можуть розраховувати на те, що парки, сквери та міські городи щедро дотуватимуться з міської скарбниці.
Однак влада має можливість виділяти громадським організаціям ділянки землі під кишенькові парки та фермерство в межах міста. Добровольці навчаються навичкам сільськогосподарських робіт, а врожай прямує до Gleaners Food Bank — продовольчого банку, який щодня роздає тисячі продовольчих наборів нужденним.
Lafayette Greens — громадський сад-город у центрі Детройта, на місці знесеної історичної будівлі. Фото: Beth Hagenbuch BLA
Одна з найзнаменитіших детройтських ферм — це Lafayette Greens, яка знаходиться в самому центрі Детройта і є одночасно нагадуванням про економічний крах і символом відродження. У 2012 році Lafayette Greens удостоївся почесної премії від журі ASLA (Американського товариства ландшафтних архітекторів).
Міський сад-город із піднятими клумбами, спроєктований студією Kenneth Weikal Landscape Architecture, розташований на місці, де з 1923 до 2010 р. височів один із детройтських лендмарків Lafayette Building. Ця історична будівля стала жертвою кризи і, незважаючи на масові протести мешканців і воістину героїчну боротьбу за її збереження, була знесена.
Міські ферми є частиною програми реновації та розвитку Детройта
За сезон із грядок Lafayette Greens збирають урожай більш ніж на $10 тисяч. Фото: Beth Hagenbuch BLA
У пошуках шляхів примирення з громадою мер Детройта запропонував використовувати місце як громадський садок доти, доки не знайдеться відповідальний інвестор, який міг би запропонувати будівництво дійсно важливого для міста об’єкта, наприклад, соціального житла. Lafayette Greens спроєктований із застосуванням технологій і прийомів екологічно чистого інтенсивного садівництва та городництва — це і системи збирання дощової води для поливу, і очищення стоків, і використання відходів для компостування тощо.
Незважаючи на те, що підняті грядки можуть давати врожай овочів і фруктів більш ніж на $10 тис., набагато важливішою є роль цього міського саду в консолідації громади та його освітня функція. Саме сюди батьки приводять своїх дітей, щоб показати їм, що таке стійкий ландшафт, ознайомити з більш ніж 200-ми видами рослин, розповісти, хто такі волонтери і чим вони займаються.
Lafayette Greens. Детройт. Фото: Beth Hagenbuch BLA
Не тільки в Детройті, що пережив важку депресію, а й у Сан-Франциско, головному фінансовому центрі західного узбережжя, садові волонтери — потужна творча сила. Вони не лише допомагають утримувати в ідеальному порядку численні парки міста, а й просувають у маси методи сталого рослинництва.
Освітній і демонстраційний сад Garden for the Environment, створений на колишньому пустирі, присвячений тому, щоб продемонструвати дорослим і дітям, як можна без особливих трудових і ресурсних витрат вирощувати здорові та привабливі рослини в посушливому каліфорнійському кліматі.
У Lafayette Greens волонтери вирощують овочі для мешканців міських притулків
На грядках волонтери вирощують урожай для мешканців місцевого притулку, а ландшафтні дизайнери мають можливість досліджувати клумби, щоб підібрати асортимент рослин для посухостійких садів.
Garden for the Environment — освітній громадський парк у Сан-Франциско, створений для просування ідей стійкості та волонтерства. Джерело фото: www.gardenfortheenvironment.org
У Garden for the Environment проводять понад 100 освітніх семінарів на рік і регулярні «волонтерські дні». Пандемія коронавірусу не стала перешкодою. Дійсно, дотримуватися дистанції в саду набагато простіше, ніж у приміщеннях. А садовий інвентар і руки достатньо обробити санітайзером.
Навіщо працювати безкоштовно?
«Наші сади потребують допомоги волонтерів цілий рік!» — так велика благодійна організація Великої Британії English Heritage закликає добровольців допомогти у збереженні історичних пам’яток, замків, садиб і парків. Садівники, наглядачі, екскурсоводи, археологи — щороку тисячі британців віддають свій вільний час безоплатній праці заради збереження спадщини.
Фото: Arya Praditya on Unsplash
Багато хто з них залишає свої коментарі на сайтах, розповідаючи про те, який досвід і навички отримали за час добровільної допомоги в садах Королівства. Ось, наприклад, волонтерка Карен Хікі розповідає про те, як допомагала у створенні нового органічного городу в саду при замку Сіссінгхерст: «Отримавши сертифікат садівництва в коледжі Хедлоу, я подумала, що волонтерство стане чудовим способом покращити свої знання. За допомогою волонтерів урожай на замковому городі збільшився з 3,3 до 6 т за перші два роки! Також ми посадили понад 1 000 фруктових дерев, зокрема яблука, груші та вишні».
Для випускників коледжів і вищих шкіл, де вивчають садівництво, садовий і ландшафтний дизайн та архітектуру, подібна практика — природний і обов’язковий етап. Це введення в професію. Але для переважної більшості англійських волонтерів їхня безкоштовна зайнятість у садах і парках не пов’язана з професією. Це унікальна нагода заглянути за стіни закритих для публіки садів. І, звичайно, спосіб релаксації, можливість відволіктися від повсякденної рутини.
Волонтерство — це введення в професію для садових дизайнерів і ландшафтних архітекторів
Випускники RHS Young School Gardener зі своїм наставником. Фото: Julie Howden / RHS
Коли у штаті Вісконсин (США) у 2007 р. в опитувальник щорічного соцдослідження додали запитання «Чи займаєтеся ви садовим волонтерством?», то після опрацювання анкет з’ясувалося, що волонтери рідше страждають від підвищеного тиску, хвороби Альцгеймера й загалом більше задоволені життям. Навряд чи це можна вважати серйозним науковим дослідженням, але, безумовно, заняття фізичною працею на свіжому повітрі корисні.
У Великій Британії та США муніципальна влада всіляко заохочує добровільних садових помічників. Особливий формений одяг — це не просто сувенір, він дозволяє волонтерам виділитися й дає почуття приналежності до спільноти парку. Парки часто відкривають для волонтерів доступ у години до відкриття чи після закриття для звичайних відвідувачів, проводять камерні волонтерські заходи та виділяють пільгові квитки на популярні садові шоу.
Робота в парку чи марафон?
В Україні з її величезною кількістю відкритих проблем заклик до волонтерів активніше допомагати в догляді за міськими парками та скверами, мабуть, прозвучить не зовсім доречно. Наші активісти допомагають військовим, хворим дітям, безпритульним тваринам, сортують і прибирають сміття, розчищають річки, намагаються захищати від незаконної забудови рідкісні куточки недоторканної природи.
І при цьому їхні дії часто не лише не заохочуються чиновниками, а й зустрічають відверту протидію. Бути активістом в Україні складно, інколи навіть небезпечно. Але все ж таки менеджери міських парків і комунальних служб могли б сміливо звертатися за допомогою до волонтерів і вирішувати з їхньою допомогою величезну кількість нагальних завдань.
Комунальні служби могли б вирішувати за допомогою волонтерів безліч завдань
Усе, що необхідно для формування волонтерських груп, — організувати процес, забезпечити помічників інструментами та виділити інструктора. Це мало чим відрізняється від організації суботника. У київському Ботанічному саду ім. Гришка такі волонтерські групи набирають уже кілька років поспіль. Волонтери можуть допомагати у складанні реєстрів міських зелених насаджень. Забезпечувати догляд за молодими саджанцями, висадженими на вулицях міста.
Із волонтерів можна було б скласти бригади помічників арбористів. Краще довірити санітарне обрізування небайдужим позаштатним помічникам, ніж наймати за копійки маргіналів, які тільки спотворюють цінні дерева. Підозрюю, що менеджер ЖЕКу знайде з десяток причин, із яких це все неможливо, на кшталт: «А хто відповідатиме за інструменти?», «А що, як хтось отримає травму?». Це організаційні питання, і тут усім допомагає закон України «Про волонтерську діяльність».
Summer Fair — щорічний літній захід для волонтерів лондонського Friends of Vauxhall Park. Джерело фото: ovalpartnership.org.uk
Безумовно, для розвитку цього руху потрібен піар, реклама, допомога ЗМІ, а також готовність фахівців у сфері садового та ландшафтного дизайну й архітектури виступати кураторами заходів, подібних до Spring Cutback і Національного тижня волонтерства. І я впевнена, що через кілька років кияни будуть опікати й розвивати свої улюблені парки так само охоче та масово, як сьогодні беруть участь у марафонах і велопробігах.
